Особливості призначення та проведення лінгвістичних експертиз

Лінгвістична експертиза писемного мовлення

Останнім часом, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію в Україні, значної актуальності здобули лінгвістичні дослідження, які в Одеському НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України проводяться фахівцями за спеціальністю 1.2. «Лінгвістичне дослідження писемного мовлення». Оскільки даний вид досліджень є новим, виникає необхідність роз’яснити особливості його призначення й проведення.
Головними аспектами в процесі призначення експертизи є правильне підготування матеріалів для дослідження та чітка постановка питань, які має вирішувати експерт.
Матеріали, які надаються для дослідження, являють собою як друковані тексти (в оригіналах чи якісних копіях), так і тексти усного мовлення у письмовій формі (стенограми звуко-, відеозаписів).
Своєю чергою лінгвістична експертиза писемного мовлення поділяється на авторознавчу експертизу та семантико-текстуальну експертизу.
Об’єктами дослідження авторознавчої експертизи можуть бути рукописні та друковані тексти.
Авторознавчою експертизою вирішуються ідентифікаційні завдання (щодо ототожнення особи автора тексту), а також діагностичні завдання (щодо умов, особливостей складання тексту, факту викривлення ознак писемного мовлення, місця формування мовленнєвих навичок, рідної мови, освіти автора документа тощо).

Орієнтовний перелік вирішуваних питань для авторознавчої експертизи:

Чи є певна особа автором наданого на дослідження тексту?
Чи є певна особа автором декількох різних текстів?
Чи є автор та виконавець тексту однією або різними особами?
Чи даний текст складений кількома авторами?
Які риси соціально-біографічного портрета автора можна встановити за даним текстом?
Якою є основна мова спілкування певної особи – автора даного тексту?
Яким є місце формування мовленнєвих навичок (рідна мова) певної особи – автора даного тексту?
Чи спостерігаються в тексті ознаки, які свідчать про складання тексту автором під впливом будь-яких збиваючих факторів?
Чи складено текст документа особою самостійно або під диктування чи його виконано шляхом переписування?
Чи складений текст документа зі свідомим перекручуванням ознак писемного мовлення?

Під час підготовки матеріалів для проведення авторознавчої експертизи з метою встановлення авторства необхідно надати вільні, умовно-вільні й експериментальні зразки писемного мовлення особи, яка підлягає ідентифікації.
Вільних зразків писемного мовлення повинно бути не менше ніж на 10 сторінках, умовно-вільних зразків писемного мовлення – не менше 10-15 сторінок.
Вільними зразками писемного мовлення є тексти, які достовірно виконані певною особою до дати складання документа, який підлягатиме дослідженню. Умовно-вільними є зразки писемного мовлення, виконані певною особою до виникнення справи, але пов’язані з обставинами цієї справи, або виконані після виникнення справи, але не в зв’язку із її обставинами; експериментальні зразки – це такі, що виконані безпосередньо для проведення авторознавчої експертизи.
Всі зразки повинні відповідати досліджуваному тексту за мовою, якою його складено, за характером документа, виходячи з його призначення і сфери обігу (доповідна записка, особистий лист, скарга тощо).
Під час написання експериментальних зразків певній особі пропонується самостійно скласти тексти на вільно обрану тему, аналогічну досліджуваному тексту за функціональним призначенням (скарга, особистий лист, доповідна записка тощо) та за темою тексту. Мінімальний обсяг зразків коливає біля 100 слів. Можуть надаватися експериментальні зразки, які за стилем і деякими іншими характеристиками відрізняються від документа, що досліджується.
Загальний обсяг експериментальних зразків – від 5 самостійно складених текстів на вільну тему, а також на тему, близьку до теми досліджуваного тексту.
Органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), необхідно позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний або умовно-вільний зразок писемного мовлення певної особи (вказати її прізвище, ім’я, по батькові), та позначити це своїм підписом.
Написання зразків писемного мовлення певної особи повинно виконуватись належним чином відповідно до умов Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень № 53/5 вiд 08.10.98.

Семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних в тих або інших текстах, їх стилістичного забарвлення, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам)) тощо.
Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об’єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань для семантико-текстуальної експертизи:

Які значення мають слова, словосполучення, фрази, зафіксовані в досліджуваному тексті?
Яким є об’єктивний зміст досліджуваного словосполучення, речення, тексту, групи текстів?
Чи містяться у тексті висловлювання, виражені у формі закликів до певних дій (вказати, яких саме)? Якщо так, то чи є ці заклики публічними (або який характер та форму мають ці заклики)?
Чи міститься в тексті інформація позитивного або негативного характеру щодо певної фізичної або юридичної особи?
Чи містяться в тексті висловлювання образливого характеру щодо певної особи?
Чи є висловлювання фактичним твердженням або оціночним судженням?

Вказане коло питань, що вирішується експертами-лінгвістами, не є вичерпним. Під час проведення семантико-текстуальної експертизи можуть вирішуватись і інші питання, що стосуються предмета лінгвістичної експертизи. У питаннях необхідно докладно вказувати об’єкт дослідження (якщо це стаття в пресі – указувати її назву та автора, з яких слів починається і якими закінчується; якщо це усне мовлення – указувати мовця як особу, яку представляють (або яка представляється)).
У разі, якщо заявника цікавить не весь текст, а конкретні фрази (словосполучення, речення) в ньому, тоді в питаннях необхідно вказувати, які саме фрази в тексті потрібно дослідити лінгвісту. Це значно спростить експертне завдання й дозволить скоротити час проведення експертизи.
Лінгвістичному дослідженню можуть також підлягати тексти усного мовлення (промови, інтерв’ю, виступи на мітингах, конференціях тощо). Їх слід надавати у письмовій формі (стенограми досліджуваних текстів).
Розглянувши особливості призначення експертиз у галузі досліджень писемного мовлення, звернувши увагу на особливості оформлення матеріалів і постановку питань, за додатковою інформацією пропонуємо звернутися до ОНДІСЕ за телефоном (048) 722 44 66.

Share this post